Одним із ефективних
засобів педагогічного впливу на розвиток творчої особистості дошкільника
названо театралізовану діяльність. Вона сприяє естетичному вихованню дітей,
прилучає їх до мистецтва, розвиває вміння бачити, чути, розуміти красу слова,
дії.
У
розмаїтті засобів впливу на формування особистості дитини дошкільного віку,
важливе місце посідає театр. Організація дитячого театру є відповідальною
і водночас дуже цікавою справою. Саме тому провідним напрямом роботи в нашому
дошкільному закладі є театральна діяльність. Багато років поспіль у
Лебединському дошкільному навчальному закладі (ясла-садок) "Калинка"
Лебединської міської ради Сумської області працює художньо-театральна
студія.
Цей
особливий вид мистецтва органічно поєднує у собі художнє слово, драматичну дію,
музику, живопис і літературу. Театр допомагає дитині глибше пізнати себе, свій
внутрішній світ, спонукає її до самовдосконалення, викликаючи естетичні почуття
та емоції, розширює світогляд та мовленнєві здібності.
Під
час театралізованої діяльності формуються особистісні моральні якості, долаються
недоліки: сором'язливим та невпевненим у собі, дітям театр допомагає зняти
нервове напруження, подолати сумніви щодо себе, повірити у власні сили,
невгамовним - навчитися витримки. Театр - це високий рівень естетичного
виховання, позитивного впливу на емоційну сферу дитини, він акумулює
життєву мудрість, оптимізм, енергію народу.
Беручи
участь у театралізованих іграх, діти ознайомлюються з оточенням та його
складовими через образи, фарби, звуки.(Наприклад такі ігри «Казкові
персонажі» де діти уявляють образ улюбленого героя перевтілюються в нього,
«Чарівні квіти», «Зіркові чарівники», «Незвичайні подорожі» у таких іграх діти
ознайомлюються з оточуючим, фантазують, уявляють, доповнюють персонажів, а
потім демонструють свої фантазії, що сприяє розвитку їхніх рухових умінь.
Також широко використовується у роботі народні
та авторські казки,казкотерапію Адже казка - активна
естетична творчість, вона починається з простої розповіді й переходить у вищу
форму - інсценівку.
Залучати
дітей до театрально-ігрової діяльності починаємо з раннього віку. Це ляльковий театр
, театр на фланелеграфі, настільний, пальчиковий театри. Прості за змістом
казки та розповіді, яскраві, естетично оформлені персонажі та декорації театрів
приваблюють малюків, викликають позитивні емоції, сприяють розвитку
комунікативних умінь ти навичок. Для старших дошкільнят це вже
ігри-драматизації та імпровізації, лялькові вистави за участю самих
дітей. Діти
з великою радістю переглядають показані дорослими дійства і із задоволенням
беруть участь у них.
Уже починаючи з молодшого дошкільного віку
дітей залучаємо до показу вистав, міні виступів, розваг.
В художньо-театральній студії розміщені різні
види театрів, атрибути, костюми, декорації для ігор-драматизацій,
театралізованих дійств. Під час занять в студії діти мають змогу зустрічатися з
героями улюблених казок, перевтілюватися у певного героя, передавати його
характер. І це наші діти роблять із задоволенням. Адже театр - це завжди свято.
Воно об'єднує та згуртовує дітей. Вони вчаться на чужих вчинках аналізувати
свою поведінку, розуміти своїх однолітків, старших людей. А педагогам важливо
виявити в кожному вихованцеві його здібності, нахили. Проте, ми аж ніяк не
поділяємо дітей на здібних і нездібних до сценічної діяльності. З ними всіма
можна розігрувати будь-який сюжет, бо діти відтворюють
сценічне дійство легко, щиро й самобутньо. Недарма К.Станіславський зауважив,
що акторам слід вчитися щирості у мистецтві саме у дітей.
Під
час театрально-ігрової діяльності дітей розвиваються творчі та інтелектуальні
здібності, вдосконалюється координація рухів, жестів, міміки, розвивається
виразність мовлення. Дошкільники набувають багатьох корисних практичних умінь
та навичок. Вони навчаються працювати з різними театральними персонажами: ходити
як персонажі,
озвучувати їх, передавати характер персонажа; виражати
почуття героїв у міміці та жестах, обігрувати сюжети улюблених казок через
гру-драматизацію та різні види театрів.
Як
підсумок роботи в художньо-театральній студії по організації
театрально-ігрової діяльності є показ вистав, розваг,театральних дійств.
У
своїй роботі дотримуємось основних принципів (принципи — основні положення, що
визначають діяльність педагога, характер пізнавальної діяльності дітей.). А
саме:
1.
Принцип зв'язку з життям. Використовуємо літературні твори, малі фольклорні
жанри, казки, зміст яких є відображенням реальної дійсності минулого і
сьогодення нашого суспільства, людства взагалі. Добираємо сценарії вистав, близькі
й зрозумілі дітям, спираємось в роботі з драматизації на вміння і навички,
набуті дітьми в процесі життя.
2.
Принцип науковості. Будуємо роботу художньо-театральної студії з урахуванням
особливостей вікової дитячої психології (типів темпераменту, характеру дитини,
психічних процесів).
3.
Принцип систематичності в опануванні знань і навичок. Система занять із дітьми
кожної вікової групи з театральної діяльності.
4.
Принцип доступності. Добираємо обігруваний матеріал згідно з віковими
особливостями дітей та Базової програми розвитку дитини дошкільного віку «Я у
Світі».
5.
Принцип свідомості й активності. Пояснюємо дітям причинно-наслідкові зв'язки
процесу праці над виставою і кінцевим результатом. Доводимо до їхньої
свідомості значущість гри кожного з них для інших людей, для колективу.
Спонукаємо дітей до активної взаємодії з педагогом, з іншими дітьми під час
підготовки до вистави. Заохочуємо прояви творчої ініціативи, самостійності,
активності, фантазії.
6.
Принцип міцності засвоєння набутих знань умінь і навичок. Систематично
повторюємо в різних формах, ситуаціях засоби виразності: міміка, жести, рухи,
інтонація. Розвиваємо пам'ять, мислення, розширюємо світогляд.
7.
Принцип індивідуального підходу до дітей в умовах колективної роботи. Шукємо,
виявляємо, розвиваємо обдарованість у дітей у контексті акторських знань,
умінь, навичок. Гуманно ставимося до дитини: педагогічно вміло виправляємо
помилки, коригуємо гру, заохочуємо, стимулюємо правильну поведінку та
діяльність.
8.
Принцип виховного змісту. Виховний характер змісту сценаріїв вистав, аналіз
поведінки героїв, їхніх вчинків; уміння бути чемним у ролі глядача й актора;
уболівання за якісно позитивний кінцевий результат роботи з усього колективу,
що працює над виставою.
9.
Принцип наочності. Шлях дитячого пізнання починаємо з живого споглядання,
пов'язуючи з обов'язковим суттєвим поєднанням. Адже дитина мислить формами,
фарбами, відчуттями взагалі. Обов'язково залучаємо дітей до роботи з
естетичного оформлення матеріалу — костюмів, декорацій, відеоматеріалу,
музичного супроводу, використовуємо роль педагога як приклад для наслідування.
Отже, театралізована
діяльність — це одна із провідних ліній у вихованні всебічно розвиненої
особистості та один із ефективних засобів розвитку художньо-творчих здібностей
дошкільника.
